Loading

Баграм Ґур / بهرام گور


Історичним прототипом Баграма Ґура, головного героя поеми Незамі Ґянджеві, був п’ятнадцятий сасанідський шах Варахран V, котрий правив у 421 – 438 рр. Хоча історичні джерела інформують про мінімальний хист до державних справ, та народна пам’ять схильна поетизувати життя Баграма, творячи якщо не образ ідеального правителя, то такого, що прямує до ідеалу.
І. Орбелі припустив, що головний герой „Семи красунь” походить від вірменського фольклорного героя Вахагна, божества-драконоборця. Вахагн у міфології – бог грози та блискавки. Згідно з народними уявленнями, його породили в муках небо і пурпурове море; з полум’я червоної тростини з’явилося це божество – юнак з вогняним волоссям, палаючою бородою та очима, схожими на два сонця. Ця версія не є повністю хибною, оскільки „Баграм” містить той самий індоєвропейський корінь, що й ім’я іранського бога грози та війни Вератрагни, парфянського Вархагна, індійського Індри Вритрахана.
Варахран V у поемі Незамі – теж драконоборець та успішний мисливець. Правителя називали Ґуром (Ґурханом) на честь того, що він полюбляв полювати на онагрів у своїх володіннях. Спростована версія про походження шаха із перської провінції Гур, зв’язок з мусульманськими гуріями чи єгипетським богом Гором.
Баграм Ґур здобуває престол, проявивши хоробрість. Він зміг забрати царський вінець, поставлений між двома лютими левами. Також відбувається поєдинок зі змієм, який символізує боротьбу людини зі своїм прихованим страхом. Правитель і тут виходить переможцем.
Ґянджеві використовує напівміфічну біографію Баграма, щоб висловити своє розуміння місії гуманного й освіченого володаря. Однак падишах, прагнучи принести щастя своєму народові, караючи його ворогів, скасовуючи несправедливі покарання, все ж має слабкі сторони, пристрасті: пишний гарем, полювання, бенкети та насолоди, під час яких забуває про свій обов’язок.
Незамі натякає, що прихильність шаха, який живе лише власними забаганками, мінлива і не приносить користі народові. Цей мотив повторюється в поемі „Сім красунь”, коли Баграм, розлютившись, наказує вбити улюбленицю Фетне. Співачка вмовила сепегсалара не чинити непоправного: „Якщо не хочеш лиха своєму домові… не приймай на себе мою невинну кров… Зопалу, забувши про милосердя, наказав Баграм убити вірну подругу… Ти ж зачекай ще два-три дні! Сьогодні не страчуй мене”. Справді, Баграм, схаменувшись, жалкує про своє рішення.

Фото з http://chaaleshtor.blogfa.com/
У Незамі улюблениця Фетне заявила правителю, що будь-якої майстерності можна досягнути невтомною працею. Ця історія стала джерелом натхнення для багатьох майстрів, які зображали дівчину, що несе велику рогату худобу на плечах.

روز تا روز از این قرار نگشت
کارگر بود چون ز کار نگشت
تا به جائی رسید گوساله
که یکی گاو گشت شش ساله
همچنانه آن بت گلندامش
بردی از زیر خانه بر بامش
هیچ رنجش نیامدی زان بار
زآنکه خو کرده بود با آن کار
هرچه در گاو گوشت می‌افزود
قوت او زیاده‌تر می‌بود

‘День за днем без упину, трудилася, не покидаючи роботи, поки не стало теля коровою-шестиліткою. Все носила його та красуня тендітна знизу аж на дахівку дому. Зовсім нічого їй не було від того вантажу, бо вже призвичаїлася до такої роботи. Що більше ставало м’яса в корови, то сили прибувало [у Фетне]’
Альтернативно розвивається історія Баграма і його молоду невільницю в одній із перських оповідок. Дівчину звати Дилярам і вона умудрилася розлютити правителя влучним зауваженням:

«Раз якось вирядився Баграм Гур на полювання укупі з тою незрівнянною, й одбували вони лови, коли ж це назустріч їм старезний дід суне: борода вся біла, сам зігнувся в три погибелі під в’язанкою хмизу, що за плечима ніс, а як угледів його Баграм-шах, то сказав Дилярам:
– Он як треба розуміти присуд Божий: я Баграм, і оцей стариган – Баграм.
– Це в його жінка хазяйка негодяща, – одповіла Дилярам не то шуткома, не то навсправжки.
Проте од тих слів спалахнув Баграм Гур гнівом»

(переклад Романа Гамади).

За логікою оповідки Баграм дарує гостру на язик невільницю своєму тезкові, а пригода набуває обертів. Врешті Делярам витончено повертається до Баграма, який просить дарувати йому провину. Повернемося зі стежок альтернативної історії Баграма Ґура до його долі у творі Незамі Ґянджеві.
Літературний персонаж Баграм володіє стандартним, хоч і досить широким набором рис дбайливого правителя та народного героя, а його батько, Яздиґерд, описаний тираном та боягузом. Ім’я правителя багато значить для Незамі, воно є відображенням внутрішної сутності героя:

از دگر روز هفته آن به بود ناف هفته مگر سه شنبه بود
روز بهرام و رنگ بهرامی شاه با هر دو کرده هم نامی

‘Той [день] був найкращим серед інших днів тижня – cередина, вівторок. День Баграма (планети Марс) і кольору багряного. Шах був тезкою цим двом’.
Невідповідність власному імені є ознакою підлості, тим, що змушує долю відвернутися від персонажа. Баграм карає підступного візира, що довів країну до безвиході, бо:

روشــــــــــــــن و راستش بس باریک
راســــــــــــتی کوژ و روشنی تاریک
نام خود کرده ز آن جریده که خواست
راست روشن ولی نه روشن و راست

‘Вибрав [візир] собі ім’я таке, як хотів – Раст Роушан, але не був ні ясним, ні правдолюбним. Світло та правдивість його досить обмежені – правда викривлена, ясність темна’.

Повноцінний літературний персонаж в уяві читача починає існувати, коли автор змальовує цілісний образ людини, сукупність зовнішнього вигляду, імені, способу мислення, поведінки, внутрішнього світу. Н.Фрай в „Анатомії критики” класифікує героїв за ступенями міметичного модусу, виділяючи п’ять типів, три з яких повністю відповідають характеристиці Ґурхана в Незамі. По-перше, Баграм якісно вищий від свого оточення, він наділений небесною харизмою, має прихильність Яздана, розповідь про нього є типовим міфом про втілення божества Вератрагни. По-друге, Ґур здійснює вчинки, на які не здатні звичайні люди, для нього ніби перестають існувати звичні закони природи, оповідь про нього є легендою, народним сказанням. По-третє, Баграм, володіючи усіма цими якостями, все ж залежний від умов земного життя, його вчинки часто критикує суспільство, він типовий герой епосу. Очевидно, правитель, що виконує такі важливі функції в оповіді, є повноцінним головним образом твору – коли зникає він, вичерпується сюжет.

Адмін

About Адмін

  •  

Leave a Comment